Культура Польщі

«Пан Тадеуш» (1834) — епічна поема Адама Міцкевича, яку вважають національною епопеєю Польщі. Починається словами «Литво! Вітчизно моя! Ти як здоров'я». Описує життя шляхти в Литві 1811–1812 років. Кожен поляк знає принаймні перші слова цього твору. Міцкевич — найважливіший польський поет.

Фридерик Шопен (1810–1849) — видатний польський композитор і піаніст. Створював переважно музику для фортепіано: полонези, мазурки, вальси, ноктюрни й етюди. Його французьке прізвище «Chopin» читається як «Шопен». Більшу частину життя провів у Парижі в еміграції. Серце Шопена після смерті перевезли до Варшави й замурували в колоні костелу Святого Хреста.

Краків — колишня столиця Польщі та її культурне серце. Королівський замок на Вавелі — символ польської державності: тут коронували королів і тут спочивають національні герої. Головний Ринок — одна з найбільших середньовічних площ Європи (40 000 м²). Маріацький костел із гейналом, який грають щогодини, — ікона Кракова.

Польща має чотири головні народні танці: мазурка (швидкий, жвавий танець із Мазовша), полонез (урочистий танець, що відкриває бали), краков'як (веселий танець із регіону Кракова) і куяв'як (повільний, ліричний танець із Куяв). Усі танці мають багатовікову традицію і є важливою частиною польської культури. Шопен надихався мазуркою й полонезом у своїх композиціях.

Чотири польські народні танці — мазурка, полонез, краков'як і куяв'як.

Адама Міцкевича вважають найважливішим польським поетом. Він написав «Пана Тадеуша» й «Дзяди».

«Дзяди» — поетична драма Міцкевича — один із найважливіших творів польського романтизму.

Полонез — урочистий, величний танець, який традиційно відкриває бали й студнювки.

Шопен створював музику для фортепіано: полонези, мазурки, вальси, ноктюрни й етюди.

Шопен більшу частину життя провів у Парижі, в еміграції. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Гостинність — одна з найважливіших національних рис поляків. Поляки завжди запрошують гостей на обід і пропонують їжу. «Гість у дім — Бог у дім» — польське прислів'я про гостинність. Родина відіграє центральну роль у житті поляків. Національні й релігійні традиції дбайливо передають з покоління в покоління.

Польська кухня багата й різноманітна. Пероги (вареники) — тісто з начинкою (з м'ясом, капустою й грибами, сиром і картоплею — «руські»). Бігос — «мисливська страва» з капусти й різних видів м'яса. Червоний барщ — суп із буряка, а журек — кислий суп на заквасці з житнього борошна з ковбасою та яйцем.

«Дзяди» — поетична драма Адама Міцкевича — один із найважливіших творів польського романтизму. Складається з кількох частин (II, III, IV), написаних у різні періоди. «Дзяди» III присвячені переслідуванню польських патріотів царським режимом і є символом боротьби за свободу. Імпровізація Конрада — один із найвідоміших монологів польської літератури.

Пероги (pierogi) — одна з найвідоміших польських страв. Вони можуть бути з різними начинками: м'ясні, з капустою й грибами, із сиром і картоплею.

Адама Міцкевича повсюдно вважають найвидатнішим польським поетом. Він написав, зокрема, «Пана Тадеуша» й «Дзяди».

Фридерик Шопен — найвидатніший польський композитор. Його фортепіанні твори відомі в усьому світі.

Журек — традиційний польський суп на заквасці з житнього борошна, його часто подають з яйцем і ковбасою.

Барщ із вушками — традиційний польський буряковий суп, який подають із маленькими пельменями (вушками) з грибною начинкою. Це традиційна страва на Святвечір.

Картопляні пляцки — традиційна польська страва з тертої картоплі, смажена на пательні. Їх подають зі сметаною або грибним соусом.

«Quo Vadis» (1896) — роман Генрика Сенкевича про часи імператора Нерона й переслідування перших християн у Римі. Назва латиною означає «Куди йдеш?» — слова святого Петра до Христа. Сенкевич отримав Нобелівську премію 1905 року за всю творчість. Також написав «Хрестоносців», «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пана Володийовського».

Полонез ля-бемоль мажор op. 53 «Героїчний» — величний твір Шопена, сповнений національної гордості. Етюд до мінор op. 10 № 12 «Революційний», написаний після поразки Листопадового повстання (1831), виражає біль і гнів композитора. Шопен також створював чудові ноктюрни — ліричні, атмосферні твори. Близько 10 років його супутницею була письменниця Жорж Санд.

Маріацький гейнал — мелодія, яку грають на трубі з вежі Маріацького костелу в Кракові щогодини, на чотири сторони світу. Мелодія обривається на півноті — на згадку про трубача, вбитого татарською стрілою, коли він попереджав місто про напад. Гейнал щодня опівдні транслює Польське радіо.

Сенкевич отримав Нобелівську премію за всю творчість, хоча її часто пов'язують із романом «Quo Vadis».

Сенкевич написав трилогію: «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський», а також «Хрестоносців».

«Революційний» етюд написано після поразки Листопадового повстання 1831 року.

Студнювка — випускний бал (за сто днів до іспитів зрілості), який традиційно починається урочистим полонезом.

Шопен написав 16 полонезів, з яких «Героїчний» (ля-бемоль мажор op. 53) — найвідоміший.

Близько 10 років супутницею Шопена була французька письменниця Жорж Санд.

Краков'як — веселий народний танець із регіону Кракова.

У костелі Святого Хреста у Варшаві зберігається серце Фридерика Шопена, вміщене в один зі стовпів храму.

Ян Матейко (1838–1893) — видатний і найвідоміший польський художник. Писав переважно картини на історичні теми: «Конституція 3 травня», «Люблінська унія», «Станьчик». Також автор одного з найвідоміших портретів Миколая Коперника.

Станіслав Виспянський (1869–1907) — прозаїк, драматург, художник і архітектор. Відомий передусім своїми драмами, найважливіша — «Весілля» (Wesele). Також був видатним художником і автором вітражів у костелі францисканців у Кракові.

Польща — одна з найстаріших виробниць горілки у світі: традиція сягає XV століття. Найвідоміша марка — Żubrówka — горілка з травою зубрівкою з Біловезької пущі. Польща й Росія змагаються за звання «батьківщини горілки». Горілка — важливий елемент польської культури тостів: кажуть «На здоров'я!» (Na zdrowie!).

Котлет «схабовий» — свинина в паніруванні, польський відповідник шніцеля. Голубці — капустяне листя з начинкою з м'яса й рису. Осципек — копчений сир з овечого молока, який виробляють гуралі в Татрах (має захищене географічне зазначення ЄС). Краківський обважанек — круглий плетений бублик із маком або кунжутом — символ Кракова.

Полонез — урочистий, величний танець у розмірі 3/4. Традиційно відкриває бали й студнювки (випускний бал). Полонез був популярний при королівських дворах Європи з XVI століття. Шопен написав 16 полонезів, з яких «Героїчний» — найвідоміший. Полонез на студнювці — для молодих поляків велика подія.

«Грюнвальдська битва» — твір Яна Матейка, найвидатнішого польського історичного живописця.

Миколая Рея вважають батьком польської літератури. Він першим писав виключно польською, коли інші письменники використовували латину.

Бігос — традиційна польська страва з квашеної капусти з різними видами м'яса. Його називають «польською національною стравою».

Осципек — традиційний копчений сир з овечого молока, який виробляють на Підгаллі в польських горах (Татри).

Традиційні польські десерти — пончики (смажене тісто з начинкою), сирник (пиріг із сиру) і маківник (дріжджовий пиріг із маком).

Кашанка — традиційна польська ковбаса з гречаною крупою й свинячою кров'ю, приправлена цибулею та спеціями.

Голонка — традиційна польська страва зі свинячої гомілки, вареної або запеченої, зазвичай із квашеною капустою й хроном.

Смалець — традиційна польська закуска: свинячий жир зі шкварками й цибулею, який подають на хлібі.

Фестиваль до дня народження Шопена — щорічна музична подія у Варшаві, присвячена дню народження Фридерика Шопена. На фестивалі відбуваються безкоштовні концерти в багатьох місцях міста. Шопен (1810–1849) — найвідоміший польський композитор, знаний ноктюрнами, мазурками й полонезами.

Анджей Вайда (1926–2016) — видатний польський режисер кіно й театру. Його найважливіші фільми: «Катинь» (2007) — про розстріл польських офіцерів НКВС, «Пан Тадеуш» (1999), «Людина з мармуру» (1977). Чотири рази номінувався на «Оскар», 2000 року отримав «Оскар» за всю творчість.

Роман Поланскі (нар. 1933) — польсько-французький режисер. Його фільм «Піаніст» (2002) розповідає історію Владислава Шпільмана — польського піаніста й композитора, який пережив війну в зруйнованій Варшаві. Фільм отримав Золоту пальмову гілку в Каннах і «Оскар» за режисуру. Поланскі народився у Франції, але виріс у Кракові. Його мати загинула в Освенцимі.

Ян Матейко (1838–1893) — видатний польський історичний художник. Його найвідоміша картина — «Грюнвальдська битва» (1878) — монументальне полотно (426 × 987 см), що зображує перемогу польсько-литовського війська над хрестоносцями 1410 року. Також написав «Люблінську унію», «Прусську присягу». Його картини формували польську національну самосвідомість.

Анджей Вайда зняв «Катинь» (2007). Отримав «Оскар» 2000 року за всю творчість.

«Піаніст» (2002) розповідає історію Владислава Шпільмана — піаніста, який пережив війну у Варшаві.

Ян Матейко (1838–1893) написав «Грюнвальдську битву» — монументальну картину про перемогу 1410 року.

«Соляріс» (1961) — науково-фантастичний роман про контакт із чужим розумом на далекій планеті. Перекладений 41 мовою.

Книжки Лема перекладено 41 мовою — більше, ніж будь-якого іншого польського письменника.

Анджей Сапковський написав фентезі-сагу про Відьмака Геральта з Рівії, перекладену понад 37 мовами.

«Піаніст» отримав Золоту пальмову гілку в Каннах і «Оскар» за режисуру 2003 року.

Ян Матейко писав історичні картини: битви, унії, коронації польських королів.

Картина «Грюнвальдська битва» має розміри 426 × 987 см — майже 10 метрів завширшки.

Анджей Вайда (1926–2016) — найважливіший польський режисер, отримав «Оскар» за сукупність творчості. Головні фільми: «Катинь» (про Катинський розстріл), «Пан Тадеуш» (екранізація твору Міцкевича), «Попіл і діамант», «Валенса. Людина надії».

Роман Поланскі (нар. 1933) — польський режисер, отримав «Оскар» за фільм «Піаніст» (2002) — історію єврейського піаніста Владислава Шпільмана у Варшавському гетто під час Другої світової війни.

Краків нерозривно пов'язаний з Іваном Павлом II. Кароль Войтила вивчав полоністику в Ягеллонському університеті, потім вступив до підпільної духовної семінарії. 1958 року став краківським (допоміжним) єпископом, а 1964-го — архієпископом Кракова. Підтримував робітників Нової Гути в боротьбі за будівництво костелу: комуністи планували «місто без Бога», але завдяки впертості мешканців і підтримці Войтили було збудовано костел «Ковчег Господній» (1977). 1978 року його обрали папою. Краків вважають його духовною столицею.

Станіслав Лем (1921–2006) — один із найвідоміших письменників-фантастів світу. Його шедевр «Соляріс» (1961) розповідає про контакт із чужим розумом на далекій планеті. Книжки Лема перекладено 41 мовою. «Соляріс» двічі екранізовано: Тарковським (1972) і Содербергом (2002). Лем також написав «Повернення з зірок» і численні філософські оповідання.

Анджей Сапковський (нар. 1948) — автор фентезі-саги «Відьмак» про Геральта з Рівії. Книжки перекладено понад 37 мовами. За ними створено гру «Відьмак 3: Дике полювання» (2015) — понад 250 нагород, 40 млн проданих копій. Серіал Netflix (з 2019) привабив світову аудиторію. Це найбільший польський культурний експорт XXI століття.

Казимеж — історичне єврейське передмістя Кракова, сьогодні сповнене мистецького життя. Сукенниці на Головному Ринку — торгова біржа з XIV століття. Усередині Маріацького костелу розташований вівтар Віта Ствоша (1489) — найбільший готичний вівтар у Європі (13 м × 11 м), шедевр скульптури.

Станіслав Лем написав «Соляріс» і багато інших науково-фантастичних романів. Його твори перекладено 41 мовою.

Станіслава Монюшка називають батьком польської та білоруської опери. Він написав, зокрема, опери «Галька» й «Страшний двір».

Анджей Вайда отримав «Оскар» за досягнення всього життя 2000 року. Його вважають найвидатнішим польським режисером.

На Святвечір традиційно подають 12 страв без м'яса: барщ із вушками, грибний суп, капусту з грибами, кутю, пероги, коропа, оселедця, кисіль, компот, пісний бігос, пончики й галушки з маком.

Крупник — традиційний польський суп на основі ячмінної крупи з овочами й м'ясом.

У Кракові можна побачити Вавель, Маріацький костел із вівтарем Віта Ствоша, Сукенниці, Ягеллонський університет, район Казимеж, Нову Гуту, Фабрику Шиндлера, Курган Костюшка й Курган Пілсудського.

Конституція РП має 6 основних розділів: Республіка, Свободи й права, Джерела права, Сейм і Сенат, Президент, Рада міністрів.

Флякі — традиційний польський суп із яловичого рубця, приправлений перцем, імбиром і мускатним горіхом.

Станіслав Монюшко (1819–1872) — творець польської національної опери. Народився в Убелі під Мінськом. Відомий тим, що вводив народні елементи в класичну музику. Його найвідоміші опери — «Галька» й «Страшний двір». 2016 року в Мінську відкрили пам'ятник Монюшкові.

Перше польське видання «Вінні-Пуха» вийшло 1938 року в перекладі Ірени Тувім (сестри поета Юліана Тувіма). Польський переклад вважають одним із найкращих у світі. У центрі Варшави є вулиця Кубуся Пухатка (Вінні-Пуха).

Павел Павліковський (нар. 1957) — польський режисер, отримав «Оскар» за фільм «Іда» (2015). Його другий відомий фільм — «Холодна війна» (2018), також номінований на «Оскар».

Єжи Гоффман (1932–2021) — режисер, відомий екранізацією Трилогії Сенкевича. З політичних причин фільми знімали у зворотному порядку: «Пан Володийовський» (1969), «Потоп» (1974), «Вогнем і мечем» (1999). Даніель Ольбрихський знявся в усіх трьох частинах.

Войцех Кіляр (1932–2013) — видатний польський композитор кіномузики й симфонічної музики. Написав музику до фільмів: «Пан Тадеуш», «Піаніст», «Рейс», «Земля обітована», «Прокажена», «Смерть як скибка хліба», «Свої».

Роберта Левандовського вважають найкращим польським футболістом в історії. Грав у дортмундській «Боруссії», мюнхенській «Баварії» та «Барселоні». 2015 року встановив рекорд Бундесліги, забивши 5 голів за 9 хвилин. Багаторазово ставав найкращим бомбардиром Бундесліги, ФІФА визнала його найкращим футболістом 2020 і 2021 років.

Адам Малиш — найвідоміший польський стрибун з трампліна й один із національних героїв. Чотири рази здобував Кубок світу (2001, 2002, 2003, 2007), виграв понад 39 індивідуальних змагань. Був настільки популярний у Польщі, що масове захоплення стрибками з трампліна назвали «малишоманією». Після завершення спортивної кар'єри брав участь у ралі «Дакар».

Станіслава Монюшка (1819–1872) вважають батьком польської опери. Його найвідоміші опери — «Галька» й «Страшний двір». Родом із Білорусі, навчався в Мінську. Створив також першу білоруську оперу «Селянка» (Сялянка). Монюшко для польської опери — те саме, що Шопен для польської фортепіанної музики.

Станіслав Виспянський (1869–1907) — видатний польський художник і драматург доби «Молодої Польщі». Учень Яна Матейка. Найвідоміший твір — драма «Весілля» (1901) про польське суспільство на весіллі в Броновицях. Відомий також чудовими вітражами, зокрема в костелі францисканців у Кракові. Писав портрети відомих поляків.

Польща має багато об'єктів ЮНЕСКО: Старе місто в Кракові з Головним Ринком, Старе місто у Варшаві (відбудоване після війни), соляна шахта у Величці, замок хрестоносців у Мальборку (найбільший цегляний замок Європи), Аушвіц-Біркенау (нацистський табір смерті), Біловезька пуща, середньовічна частина міста Торунь.

Що варто подивитися у Варшаві: Королівський замок на Замковій площі, Ринкова площа Старого міста (відбудована після воєнних руйнувань), Королівські Лазенки (чудовий парк із Палацом на воді), Палац культури і науки (подарунок Сталіна — найвища будівля Польщі), Вілянувський палац, Національний стадіон.

«Весілля» (1901) — драма Виспянського про польське суспільство, написана під враженням справжнього весілля в Броновицях під Краковом.

Виспянський відомий чудовими вітражами, зокрема в костелі францисканців у Кракові. Був також учнем Матейка.

Миколай Рей (1505–1569) першим писав виключно польською, коли інші писали латиною.

«Поляки не гуси — свою мову мають» (A niechaj narodowie wżdy postronni znają, iż Polacy nie gęsi, iż swój język mają) — Рей першим писав польською, а не латиною.

Соляна шахта у Величці — з підземною каплицею й люстрами із солі — є об'єктом ЮНЕСКО.

Варшава: Королівський замок, Старе місто, Королівські Лазенки, Палац культури і науки, Вілянувський палац.

Марія Конопницька написала «Роту» — вірш, що починається словами «Не кинемо землі, звідки наш рід!».

Болеслав Прус написав «Фараона» — історичний роман про боротьбу фараона Рамзеса XIII зі жерцями.

Замок хрестоносців у Мальборку — найбільший цегляний замок у Європі, об'єкт ЮНЕСКО.

Збігнев Цибульський (1927–1967) — легендарний актор польського чорно-білого кіно. Його легко впізнавали за темними окулярами (страждав на глаукому). Трагічно загинув під колесами потяга. Його називали «польським Джеймсом Діном».

Артур Гроттгер (1837–1867) — польський художник, автор пронизливих рисунків на історичну тематику, переважно присвячених Січневому повстанню 1863 року.

Войцех Коссак (1856–1942) — польський художник, автор жанрових і батальних картин на історичну тематику. Головні твори: «Львівські орлята», «Юзеф Пілсудський на Каштанці», «Грюнвальд».

Ян Алоїзій Матейко народився й помер у Кракові. Був найвидатнішим польським історичним і батальним художником. Його твори: «Грюнвальдська битва» (писав близько 6 років), «Люблінська унія» (до 300-річчя), «Ян III Собеський під Віднем», «Астроном Коперник, або Розмова з Богом» (Коперник спостерігає небо у Фромборку). Був професором і директором краківської Школи образотворчих мистецтв.

Станіслава Монюшка вважають «батьком польської опери». Його найвідоміші твори — опери «Галька» (про кохання гуралки до шляхтича) і «Страшний двір» (комічна опера про польські традиції). Також писав численні пісні й балет. Був диригентом опери у Вільні, потім у Варшаві. Він другий після Шопена найважливіший польський композитор XIX століття.

Віт Ствош (нім. Veit Stoß) — скульптор німецького походження, який працював у Кракові 20 років. Його шедевр — Маріацький вівтар у Маріацькій базиліці в Кракові (завершений 1489 року) — найбільший готичний вівтар у Європі (13 м заввишки, 11 м завширшки в розкритому вигляді). Вівтар зображує сцени з життя Марії, а центральна сцена — Успіння (Dormitio) Пресвятої Діви Марії. Віт Ствош також виконав надгробок короля Казимира IV Ягеллончика в Кафедральному соборі на Вавелі.

Трилогія Сенкевича — три романи: «Вогнем і мечем» (1884), «Потоп» (1886), «Пан Володийовський» (1888) — про війни Речі Посполитої в XVII ст. Режисер Єжи Гоффман зняв їх у зворотному порядку. Причина: «Вогнем і мечем» описує польсько-козацький (український) конфлікт, що в ПНР було політично делікатною темою через стосунки з СРСР. Тому він почав із найменш контроверсійного «Пана Володийовського». Лише після падіння ПНР зміг зняти «Вогнем і мечем» (1999).

Кашубська — єдина мова в Польщі, що має офіційний статус регіональної мови (закон 2005 року). Її використовують кашуби — мешканці Кашубії (Гданське Помор'я), регіону довкола Гданська, Гдині, Пуцька й Картуз. За оцінками, нею володіють близько 100–200 тис. осіб. Кашубська має власну орфографію, літературу, її викладають у школах регіону. Інші польські діалекти й говірки (напр., сілезька, гуральська) не мають статусу регіональної мови, хоча зусилля тривають.

Марія Конопницька (1842–1910) — польська поетеса й новелістка доби реалізму. Писала вірші для дітей, зокрема «Про гномиків і сирітку Марисю». Її патріотичний вірш «Рота» («Не кинемо землі, звідки наш рід!») довго був гімном польських скаутів (гарцерів) і одним із найважливіших патріотичних віршів.

Миколая Рея (1505–1569) вважають батьком польської літератури. Він першим писав виключно польською мовою (раніше писали латиною). Його знаменитий афоризм: «Нехай інші народи знають, що поляки не гуси — свою мову мають» означає, що поляки мають власну мову й не зобов'язані писати латиною.

Болеслав Прус (1847–1912) — видатний польський письменник-позитивіст. «Лялька» — роман про купця Вокульського та його нещасливе кохання до аристократки — вважається одним із найкращих польських романів. «Фараон» — історичний роман про боротьбу фараона Рамзеса XIII зі жерцями — твір, який читають не лише історики.

Монюшко родом із Білорусі й навчався в Мінській чоловічій гімназії.

У Кракові: замок на Вавелі, Головний Ринок, Маріацький костел, Казимеж, Ягеллонський університет.

Роман Поланскі зняв фільм «Піаніст» (2002), який отримав «Золоту пальмову гілку» в Каннах і три «Оскари». Фільм розповідає історію піаніста Владислава Шпільмана.

Еліза Ожешко жила в Гродні й написала романи «Хам» і «Над Німаном». Її творчість пов'язана зі Східними Кресами.

На Святвечір традиційно подають 12 пісних страв, зокрема барщ із вушками, капусту з грибами, пероги, коропа й компот із сухофруктів.

Маріацький гейнал — мелодія, яку щогодини грають на трубі з вежі Маріацького костелу в Кракові. Мелодія обривається посередині — за легендою, трубача вразила татарська стріла.

Лайконик — персонаж краківської традиції — вершник на коні, який під час святкувань у тиждень Божого Тіла проходить вулицями Кракова й торкається глядачів булавою (на щастя).

Конституція РП містить такі розділи: Республіка, Свободи й права, Джерела права, Сейм і Сенат, Президент, Рада міністрів.

Кутя — традиційна святвечірня страва з вареної пшениці, маку, меду й горіхів. Це одна з 12 традиційних страв Святвечора.

Польська мова має багато діалектів, зокрема сілезький і кашубський. Кашубську офіційно визнано регіональною мовою. Діалекти відрізняються від літературної польської вимовою, словником і граматикою. У Кашубії живе близько 230 тисяч людей, які говорять кашубською.

Кшиштоф Зануссі (нар. 1939) — один із найвидатніших польських кінорежисерів. Його девіз: «Щоб називатися митцем, треба зробити щось добре п'ятьма способами й вибрати з цього найкраще». Він представник польської школи кіно.

Анджей Вайда був найвидатнішим польським кінорежисером, лауреатом «Оскара» за внесок у кінематограф (2000). Його фільми відображали польську історію й ідентичність: «Попіл і діамант» (1958), «Людина з мармуру» (1977), «Пан Тадеуш» (1999), «Катинь» (2007). Був також театральним режисером. Його фільми отримували численні нагороди на фестивалях у Каннах, Венеції та Берліні.

Кшиштоф Кесльовський був одним із видатних європейських кінорежисерів. Його шедеври: «Декалог» (серія з 10 фільмів за Десятьма заповідями), «Подвійне життя Вероніки» й трилогія «Три кольори» — Синій, Білий, Червоний (відсилання до кольорів французького прапора, символів свободи, рівності, братерства). Неодноразово номінувався на «Оскар».

«Декалог» (1988) Кшиштофа Кесльовського — цикл із 10 телефільмів, кожен із яких вільно відсилає до однієї з Десяти заповідей. Усі історії розгортаються серед мешканців одного варшавського багатоквартирного будинку. «Декалог» вважають одним із видатних творів телевізійного мистецтва у світовій історії кіно. Два фільми циклу — «Декалог 5» і «Декалог 6» — розширено до повнометражних: «Короткий фільм про вбивство» й «Короткий фільм про кохання».

Кшиштоф Кесльовський (1941–1996) — один із видатних польських режисерів. Його шедевр — трилогія «Три кольори» (1993–1994): «Синій» (свобода), «Білий» (рівність), «Червоний» (братерство) — відсилає до кольорів французького прапора та ідеалів Французької революції. Фільм «Синій» із Жульєт Бінош отримав Золотого лева у Венеції. Кесльовський починав із документальних фільмів.

Анна Герман (1936–1982) — легендарна польська співачка, акторка й композиторка. Співала багатьма мовами — польською, російською, італійською та англійською. Була першою полькою, яка виступила на пісенному фестивалі в Сан-Ремо. Народилася в Узбекистані, за походженням була етнічною німкенею. Двічі її визнавали найпопулярнішою польською співачкою серед американської полонії.

«Czerwone Gitary» — польський рок-гурт, заснований 1965 року в Гданську. У другій половині 1960-х був одним із найвідоміших у Європі. До його складу входили Кшиштоф Кленчон, Северин Краєвський, Бернард Дорновський і Єжи Скшипчик. Гурт вважають одним із найважливіших в історії польської розважальної музики.

Ян Бжехва (1898–1966) — автор культової серії «Академія пана Клякси» й «Подорожі пана Клякси» — польської дитячої класики. Також писав кумедні дитячі вірші: «Kaczka dziwaczka», «Psie smutki». Його вірш про жука («W Szczebrzeszynie chrząszcz brzmi w trzcinie» — «У Щебжешині жук дзижчить в очереті») — одна з найважчих для вимови фраз польською. Перекладав польською Пушкіна й Чехова.

«Три кольори» відсилають до кольорів прапора Франції та ідеалів революції: свобода (Синій), рівність (Білий), братерство (Червоний).

«Czerwone Gitary» — рок-гурт, заснований 1965 року в Гданську, — один із найважливіших в історії польської музики.

Ян Бжехва написав культову серію про пана Кляксу — класику польської дитячої літератури.

Тувім написав «Паротяг» (Lokomotywa), «Пташине радіо» й «Абетку» — культові вірші для дітей.

Ожешко жила в Гродні й писала про життя шляхти на берегах Німану — її головний роман «Над Німаном».

Шпільман був також композитором і організатором Міжнародного пісенного фестивалю в Сопоті.

Романтизм (Міцкевич, Словацький), Позитивізм (Прус, Сенкевич, Ожешко) і Молода Польща (Виспянський, Жеромський).

Владислав Шпільман був видатним польським піаністом і композитором. Під час Другої світової війни дивом вижив у руїнах Варшави, переховуючись після ліквідації гетто. Його автобіографічна книжка «Піаніст» (1946) стала основою нагородженого фільму Романа Поланскі 2002 року (Золота пальмова гілка в Каннах, «Оскар» для Едріена Броуді). Шпільман вижив, зокрема, завдяки допомозі німецького офіцера Вільма Хозенфельда.

Юліан Тувім (1894–1953) — видатний польський поет і перекладач. Написав культові вірші для дітей: «Паротяг», «Пташине радіо», «Абетка». Перекладав польською «Слово о полку Ігоревім», поезію Пушкіна, Маяковського, Пастернака. Відомий своєрідним гумором і частою грою слів. Був одним із найпопулярніших поетів міжвоєнного двадцятиліття.

Еліза Ожешко (1841–1910) — видатна польська письменниця доби позитивізму. Її найважливіший роман «Над Німаном» описує життя шляхти на берегах Німану (у районі Гродна). Також написала «Хам» і «Дзюрдзі». Жила в Гродні, де розташований її будинок-музей. Писала польською про місцевих мешканців — білоруських селян.

Владислав Шпільман (1911–2000) — польський композитор, піаніст і аранжувальник. Пережив війну в зруйнованій Варшаві — його спогади стали основою фільму Поланскі «Піаніст» («Оскар» за режисуру). Шпільман також був організатором Міжнародного пісенного фестивалю в Сопоті — одного з найбільших музичних фестивалів Європи.

Романтизм (1822–1863): Міцкевич, Словацький, Норвід — боротьба за незалежність. Позитивізм (1863–1890): Прус («Лялька», «Фараон»), Ожешко («Над Німаном»), Сенкевич — органічна праця після поразки повстання. Молода Польща (1890–1918): Виспянський («Весілля»), Жеромський — модернізм. Ці три епохи сформували польську культурну ідентичність.

«W Szczebrzeszynie chrząszcz brzmi w trzcinie» — із вірша про жука, найважча фраза польською.

Тувім перекладав «Слово о полку Ігоревім», поезію Пушкіна, Маяковського й Пастернака.

Войцех Коссак спеціалізувався на батальних сценах наполеонівських воєн і зображенні коней. Він також був співавтором Рацлавицької панорами.

Болеслав Прус написав романи «Лялька» (вважається одним із найкращих польських романів) і «Фараон».

Вівтар у Маріацькому костелі в Кракові — робота Віта Ствоша (Файта Штоса), німецького скульптора. Це найбільший готичний вівтар у Європі.

День польської науки відзначають 19 лютого на честь Миколая Коперника, який народився цього дня 1473 року в Торуні.

Квасьниця — регіональний суп із квашеної капусти, популярний на Підгаллі. Його готують зі свинячими реберцями й спеціями.

Картопляна бабка — традиційна польська страва з тертої картоплі, запеченої в духовці з беконом і цибулею. Популярна на сході Польщі.